Олег Калініченко – приватний підприємець, який більше 20 років працює у сфері реклами. Він побудував успішний бізнес і створив три сотні робочих місць. В його арсеналі – досвід депутатства у Київраді VII скликання та управління комунальним підприємством «Київреклама».
Після тривалої паузи в політичній кар`єрі Олег прийняв рішення балотуватися до Київради від партії «ЗА МАЙБУТНЄ». Які рішення Олег Калініченко пропонує для Києва, і що змусило його повернутися в політику, читайте у нашому інтерв`ю.
Ваша основна діяльність – рекламний бізнес. Як ви прийшли у політику?
Вперше я зайнявся політикою після Євромайдану, коли Янукович втік з країни. Я щиро повірив, що можу змінити країну, і в 2014 році став депутатом Київради. Я поважаю Віталія Кличка як спортсмена, і цю повагу я переклав на нього як на особистість і управлінця. Це було моєю катастрофічною помилкою.
Я дуже швидко розчарувався і після каденції в Київраді на деякий час залишив політику. Потім я два роки жив у Іспанії, а перед епідемією коронавірусу повернувся до Києва.
Що саме вас розчарувало, коли ви вперше стали депутатом?
Цілі людей, які прийшли до влади. Їхньою метою було не рятувати країну, а тільки отримати наживу. На будь-яку пропозицію ці люди питають: «Де тут ми?». Якщо їхніх інтересів немає у проекті, він їм не потрібен.
Чому ви вирішили балотуватися вдруге? Що змушує вас думати, що тепер буде інакше?
На сьогодні це команда. Я розумію, що у політичному бомонді дуже складно знайти порядну людину. Лідер партії «ЗА МАЙБУТНЄ» Ігор Палиця і кандидат у мери Сергій Гусовський – це адекватні, тверезо мислячі люди.
Ще коли я був депутатом, ми з Сергієм були в різних фракціях, але чудово спілкувались. Тому що Сергій і я – бізнесмени, ми не живемо від виборів до виборів. Ми живемо своїм життям і чесно заробляємо гроші. Сергій дуже тверезо говорить про те, що можна дати місту. Мені імпонує його прагматичний спосіб мислення.
І взагалі, ми всі у партії – добрі приятелі і хороша команда. Нам комфортно разом, ми навіть не завжди спілкуємося словами. Ми розуміємо одне одного з півпогляду. Нікому не потрібно доводити прописні істини – це економить колосальну кількість часу, сил і життєвої енергії.
Розкажіть, як вам вдається поєднувати рекламний бізнес і політичну діяльність. Чи будете ви ініціювати якісь зміни у сфері реклами на рівні Київради?
Бізнес – це бізнес, а політика – це політика. Вони для мене між собою не пов’язані. Мій бізнес завжди був аполітичним. У мене немає кіосків чи будь-чого, що створює конфлікт інтересів.Тож Київрада як доповнення до бізнесу мені точно не потрібна.
Кількість рекламних носіїв у Києві зараз досить непогано відрегульована. За останні 5 років на вулицях зрізали близько 70% рекламних площин. Концепція розвитку реклами у місті цілком придатна для роботи. Головне – її дотримуватись, щоб реклами у Києві не стало більше.
Інша справа – потрібно змінювати закон про рекламу. Але це питання Верховної Ради, а не міста. Можливо, це буде наступною сходинкою після Київради. Якщо в майбутньому наша фракція зайде до парламенту, моїм першим питанням буде закон про рекламу.
Які ініціативи ви плануєте реалізувати в перші півроку депутатства?
Перші півроку мене будуть хвилювати бюджетна комісія і Голосіївський район, у якому я балотуюсь. Я добре розумію проблематику району, тому буду відстоювати, щоб на нього була виділена достатня сума, і контролюватиму, на що її витрачають. В моєму розумінні є ранжування проблем Голосіївського району, і треба починати з них. Основним тут є контроль виконання того, що закладено до бюджету.
Чим особливий Голосіївський район, і які його три головні проблеми?
Голосіївський район – найзеленіший і найздоровіший для життя у Києві. Коли я був депутатом, ми за можливості надавали суперечливим ділянкам у Голосієві статусу скверу. Тому зараз питання забудови тут стоїть не так гостро, як у деяких інших районах. Але серйозні проблеми з інфраструктурою тягнуть район донизу.
Тут я б у першу чергу згадав про ЖК «Лікоград», біля якого немає ні комунальної школи, ні комунальних дитсадків. Це дуже важлива проблема, яка стояла, ще коли я був депутатом минулого скликання.
Друге питання – це сміттєзвалище в Пирогові. В моєму розумінні, це екологічна катастрофа, яку потрібно вирішувати в найкоротший термін.
Третє питання, важливе для зручності життя, – це перетин вулиць з залізничним переїздом в бік Корчуватого, де стоять цілодобові затори.
Ви сказали, що питання будівництва школи біля ЖК «Лікоград» стояло, ще коли ви були депутатом – це 2014 рік. Чому воно не вирішується?
У всіх забудовників є «свої» депутати в Київраді, які лобіюють їхні інтереси. На жаль, інтереси забудовників і киян дещо не співпадають. Забудовникам вигідно створювати не комунальні, а приватні садочки і школи.
Це абсурдно, але віддати дитину в дитсадок у Голосіївському районі зараз дорожче, ніж на Печерську – настільки сильним є дефіцит дитячих навчальних закладів.
Ви народилися і все життя прожили в Києві. Чим для вас є столиця?
Безумовно, це моя батьківщина. Я об’їздив три чверті земної кулі, пожив у Європі і з великим задоволенням повернувся до Києва. Добре там, де нас нема, але Київ є достатньо комфортним для життя містом. За бажання тут можна знайти все.
Звісно, коли батьки показують мені старі фото Києва – Хрещатик і бульвар Лесі Українки усі в зелені, – я бачу, що могло би бути краще. Але ми нікуди не подінемося від індустріалізації і будівництва. Інша справа – хаотична забудова. Тому першочергове завдання для Києва – це розробка Генерального плану.
Що з побаченого за кордоном вам хотілося б запровадити в Києві?
Для початку варто хоча б забезпечити елементарні речі. Щоб керівники комунальних підприємств і ті, хто їх покриває, перестали красти. Я впевнений, що грошей в бюджеті вистачає на всі потреби Києва. Потрібно лише дати владу надійним людям, які хочуть зробити, а не заробити.
Яким ви бачите Київ через 5 – 10 років?
Через 5 років – як мінімум чистим. Очевидний факт: чисто там, де не смітять. Тут відіграють роль не тільки кроки міської влади, а й свідомість киян. Але цей критерій можна розглядати і по-іншому, наприклад, говорити про чистоту забудови. Адже це ненормально, коли люди купують квартири з видом на озеро, а через кілька років у них під вікнами виростають ще кілька будинків.
За 10 років ми маємо узгодити нову забудову зі старою архітектурою. Це якраз те, у чому нам варто брати приклад у європейських країн, де сучасні будинки чудово поєднуються з середньовічними пам’ятками.
Олег Калініченко народився 1975 року в місті Київ. Здобув кваліфікацію інженера в галузі електроніки та телекомунікацій в Національному технічному університеті України «КПІ ім. І. Сікорського».
Працює в галузі реклами; обіймав посаду директора КП «Київреклама» (2014 – 2015). Генеральний директор ТОВ «Прінт Майстер» (ТМ «Grande Affiche»). Депутат Київської міської ради VII скликання.
Кандидат на пост депутата Київради у 1-му окрузі в Голосіївському районі.
